Україна…
Україна…безкраї поля пшениці…
Синє небо - чарівна блакить…
Неглибокі та чисті криниці,
З них водички кортить попить.
Незліченні квіти у полі,
Сивочолі на призьбі діди…
Всі ми хочемо кращої долі,
Тільки де її можна знайти?
Тисячі винаходим проектів,
Та усі зазнають вони крах.
Закордоном хапаєм рецепти,-
Та як тік, так тече наш дах.
І як плакала-плаче старенька,
Знов дитина під тином лежить -
Шкутильгаємо ми помаленьку,
Коли варто для Бога жить!
Україну лиш разом врятуєм,
Коли в серце поселим любов,
Бо воно дійсно того вартує,
Бо за всіх проливав Ісус кров.
Посміхнися своєму сусіду,
Нагодуй жебрака й одягни,
До батьків подзвони, що їдеш,
До останнього час не тягни.
Погуляй із своєю сім’єю,
Брату руку міцну протягни,
Зарази добротою твоєю,
Душі скарбів таємних сягни.
Помолися за владу в країні,
І нікого із них не суди,
Тоді місця не буде руїні,-
Коли скажем: «Господь, нас веди!»
Читайте также
Оставить комментарий
Вы должны авторизоваться для отправки комментария.